"Висоцький, дякую, що живий..."

Довго вагалася, чи писати цей пост, чи ні. І все ж таки...

Сьогодні, 25 січня, День народження Володимира Висоцького. 

 Згадалися  родинні посиденьки, пісні під гітару : "Если друг оказался вдруг..." , "Чуть помедленнее, кони, чуть помедленнее! Вы тугую не слушайте плеть! Но что-то кони мне попались привередливые..."
Я не знала Висоцького, він не був моїм кумиром, але,  ті відчуття, які переповнювали мене тоді, словами описати не можу. І забути їх не можу...

Згодом я зрозуміла, що сила творчості Висоцького - в його чесності. Він не писав і не співав про те, чого не відчував, не переживав, чим не хворів. Його пісні - це не просто думки у віршованій чи пісенній формі, це-стан душі. 

Висоцький, дякую, що живий... by Slidely Slideshow

Пограємося?!.

Спробуйте зібрати пазл.

Традиції минулих поколінь: Водохреща

Водохреща by Slidely Slideshow

Чи знаєте ви, що у води є свої свята?! 

З давніх-давен у нашого народу є традиція величати, прославляти воду. Кожного року 19 січня всі християни відзначають свято Водохрещення. Ще в старовину була традиція освячувати воду в озері або річці, оскільки вважалося, що це повертає їй природну чистоту. Освячена вода набуває цілющої сили.  До речі, вода з будь-яких природних джерел на Водохреща вважається освяченою. Цього дня люди збираються на березі водойми. На річці вирубують з льоду хрест, зводять його біля ополонки. Найсміливіші пірнають в ополонку, щоб набратися здоров'я  на цілий рік. Хрещенську воду люди несуть додому й зберігють її упродовж року. Дівчата в освячену   воду клали калину або коралі й умивалися, "аби щоки були рум'яні".

...Дай нам, Боже, до Храму дійти...

Дай терпіння, дай віри твердої!

Окропи, освіти, освяти

молодою, святою водою!

Хай з водою відійде біда,

хай від чистих криниць — завесніє...

Молода українська вода

прибуває до нас, як надія!

Світ електронного навчання (продовжую пізнавати)...

Колекціями готових ресурсів сучасного вчителя вже не здивувати. Але дуже часто готові ресурси за разних обставин не влаштовують педагога, особливо педагога-новатора, який прагне досконало оволодіти роботою в різних програмних осередках для створення власних електронних ресурсів, що дозволили б організовувати навчальний процес в умовах конкретної школи, класу. Творчому вчителю завжди хочеться зробити щось самому, створити свої власні роботи або організувати освітню діяльність з використанням ІКТ. Для цього сьогодні є унікальна можливість користуватися спеціальними он-лайн - сервісами для створення власних інтерактивних матеріалів до конкретного уроку, проекту, позакласного заходу. Раніше я  писала у своєму блозі про використання сервісу LearningApps.org, а також  про Стрічку часу, яка створена завдяки сервісу Dipiti. Нещодавно довелося познайомитися ще з одним ресурсом, який, на мою думку, може бути використаний на уроках української мови та літератури. Це -  сервіс Tagul. За його допомогою можна візуалізувати текст у вигляді "хмари" слів, що дає можливість краще запам'ятовувати ключові слова, тренувати зорову пам'ять, розвивати творчі здібності учнів і зробити процес навчання ЦІКАВИМ!

Знайдіть прислів'я

Знайдіть антонімічні пари

Календар пам'ятних дат

Українці-пісенна нація. Душа українського народу - то його пісня, яка буде завжди неоціненним скарбом, що передається із покоління в покоління. Нам невідомі імена багатьох поетів і композиторів, твори яких широко розповсюджені й улюблені народом та серед напівзабутих і незнаних зустрічаються легендарні постаті. 
Маруся Чурай... Дівчина з легенди. Їй належать пісні, які стали народними...Не є встановленим той історичний факт, що жила в Україні в першій половині ХVІІ століття народна поетеса й "піснетворка", яка полюбила Гриця, а потім отруїла коханого, бо той посватався до іншої дівчини. Але беззаперечним є  те, що український народ сприйняв Марусю Чурай як цілком реальну особу. Тому летять в нашу душу її пісні:  «Віють вітри», «Засвіт встали козаченьки», «Котилися вози з гори», «Болить моя головонька», «Хилилися густі лози»...

... А босонога, чорнява дівчина, як і сотні років тому, тривожить наше серце своєю долею...