"Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!"

25 лютого вся Україна відзначатиме 144 роки від дня народження своєї славної доньки Лесі Українки, яка взявши сонячне та ласкаве ім'я від неньки-України, уславила свою землю навіки. І до України, як до Матері, звернула Леся перші поетичні рядки у  збірці "На крилах пісень".

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша урветься...

І Лесина пісня йшла від серця до серця, подаючи надію на визволення. Кожним словом, кожним променем думки, кожним болем своїм ти, Лесю, живеш у душі українського народу. На рідній їй Волині, мабуть, знову блукає Мавка у зимовому лісі. І каже світові :

                                    Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

                                      Я в серці маю те, що не вмирає!

Щороку 21 лютого ми відзначаємо День рідної мови. 

У світі налічується близько трьох тисяч мов. І серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – українська мова. Її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнана світом.

Ми, українці, пишаємося нашою милозвучною, багатою мовою. Рідна мова налічує понад 300 тисяч слів, за допомогою яких можна висловлювати найрізноманітніші думки, почуття. Усі слова зібрані й записані в спеціальні книги, які називаються словниками. Це – справжні скарбниці мовного багатства, народної мудрості; це – результат роботи багатьох  учених-мовознавців.
"З синівською сумлінністю, з дивовижною повнотою у словнику зібрано усе, що на той час вродило квітчасте поле живої української мови...Тільки любов здатна була звершити цей подвиг – звершити працю всеосяжну, завдяки якій у фантастичній лексичній щедрості, в багатющому духовному спектрі постало саме життя народу, постало у всьому розмаїтті, в усій достовірності дум і почуттів»,- говорив Олесь Гончар. 

             Подорожуючи Інтернетом, зустріла цікавий веб-ресурс "Словопис". 

«СловОпис» – це віртуальний словник цікавих рідковживаних українських слів: неологізмів, діалектизмів, архаїзмів, жаргонізмів тощо.

 Лише деякі з них "запозичила" у СловОпису й створила презентацію.

Думайте, розмовляйте, мрійте, пишіть, жартуйте, співайте, читайте рідною мовою!

Ірина Подлєсна's Slidely by Slidely Slideshow

Стрітення Господнє, або як "зустрічаються" Зима з Весною...

До Нового року ми здебільшого ще думаємо про зиму, зате після нього вже починаємо рахувати дні до весни. Кажуть, Стрітення – це якраз той день, коли весну вже можна побачити. Цього дня вона обов'язково промайне повз вікно, залишивши на склі теплий дотик своїх пальчиків.

У народній уяві Стрітення – це свято зустрічі Зими з Літом. Зима колись вважалася старою бабою в полатаному кожушку, приношених шкарбанах та дірявій хустині, поточеній мишами. А Літо — гарною, рум'яною дівчиною.

У Зими за плечима зморшкувата напівпорожня торбина, в руках пощерблене горнятко, наповнене кригою. Літо ж вбране у нову, помережану кольоровими візерунками сорочку, зелену плахту з серпом і жмутом збіжжя у руках. Літо  на Стрітення вступає у двобій з Зимою на цілий день. Звідси й назва — Стрітення чи Стрічення. 
Селяни цього дня намагаються не працювати, а стежити за погодою, бо «лютий до березня в гості приїжджає», щоб «на Стрітення Зимі з Весною зустрітися».

Вважалося, якою погода буде надвечір, такою ж вона буде і до початку березня.

У хритиянському календарі Стрітення Господнє- це один з найзначніших пам’ятних днів, які відзначаються усім християнським співтовариством протягом майже двох тисячоліть і стоїть в одному ряду з такими важливими подіями, як Різдво Христове, Хрещення Господнє, Великдень і т. д.
Пропоную переглянути відеоролик.

Час для романтики

Святкування Дня святого Валентина - це гарна традиція, яка прийшла до нас з англо-саксонських країн. І чому б, насправді, не скористатися нею, для того, щоб ще раз продемонструвати свої почуття коханій людині. Адже сьогодні – свято любові, свято найкращого почуття, яке окрилює, дає сили і натхнення, радість і захоплення. 

Любов придумана не нами,

Вона від Бога нам дана,

І хоч любов буває різна,

Та кожна справжня-

Завжди лиш одна.

День закоханих в Новоспаській ЗОШ by Slidely Slideshow

"Висоцький, дякую, що живий..."

Довго вагалася, чи писати цей пост, чи ні. І все ж таки...

Сьогодні, 25 січня, День народження Володимира Висоцького. 

 Згадалися  родинні посиденьки, пісні під гітару : "Если друг оказался вдруг..." , "Чуть помедленнее, кони, чуть помедленнее! Вы тугую не слушайте плеть! Но что-то кони мне попались привередливые..."
Я не знала Висоцького, він не був моїм кумиром, але,  ті відчуття, які переповнювали мене тоді, словами описати не можу. І забути їх не можу...

Згодом я зрозуміла, що сила творчості Висоцького - в його чесності. Він не писав і не співав про те, чого не відчував, не переживав, чим не хворів. Його пісні - це не просто думки у віршованій чи пісенній формі, це-стан душі. 

Висоцький, дякую, що живий... by Slidely Slideshow