Народжена березнем, коли ще не одійшла зима, але вже провесінь. Коли під снігами вже народжуються тіла і душі квітів. І слів, ще приморожених, ще у пуп’янку...
На нинішньому поетичному олімпі України серед інших майстрів слова вже 85-й рік живе вона як « нерозгадане чудо», «голос народу». Якими мають бути слова, що могли б схарактеризувати цей феномен української культури адекватно його значенню і силі! Маючи воістину Божий дар слова, Ліна Василівна є ще й лицарем честі, взірцем громадянської мужності. Таким поетом може пишатися будь-який народ світу, бо він є спадкоємцем кращих традицій не лише своєї нації, а й усього людства.
Для мене Ліна Костенко Особистість з великої літери, єдина постать, можливо, з якою я б хотіла сьогодні асоціювати Україну. Геніальна, неперевершена, яка може простими словами, котрими користуються всі, сказати такі глибинні речі, що можуть перебудувати твою душу, настроїти її як камертон.
Про творчість Ліни Костенко написано багато. Сама ж вона залишається у великому просторі української та світової культури дуже відомою Незнайомкою – хоч про неї пишуть, говорять, на її творах захищають дисертації… Мало хто може собі дозволити сказати: «Я знаю Ліну Костенко».
Далекі від видавничого процесу люди навіть і уявити собі не можуть, крізь які «лінзи» в 60 – 70-і роки розглядалося кожне слово, як немилосердно перетрушувалися рукописи й викидалося з них усе, що мало бодай натяк на незгоду з офіційною ідеологією. Ліну Костенко звинувачували в найтяжчих гріхах, говорили про ідейну хибність її творчості. Вона надовго замовкла, але не покаялася, а продовжувала писати, тільки вже в шухляду.
Слава, визнання, популярність, велич – усе це дрібноквіття, по якому ступає Ліна Костенко, зберігаючи внутрішню мужність бути собою. Вражаюча, незбагненна, красива, недосліджена і досі – небезпечна. – Як Поет…
Бажаємо Ліні Костенко довгих і добрих літ у безперервному творчому злеті, наснаги і сил, щоб її талант і досвід ще довго слугували нашому народові.
