Будьмо знайомі

Вас вітає учитель української мови та літератури

Новоспаської ЗОШ І- ІІІ ступенів

Приазовської районної ради Запорізької області

Подлєсна Ірина Сергіївна

ОСВІТА: вища, у 2001 р. закінчила Мелітопольський державний педагогічний університет, філологічний факультет

ПЕДАГОГІЧНИЙ СТАЖ: 15 років

КВАЛІФІКАЦІЙНА КАТЕГОРІЯ:  "вища"

ПЕДАГОГІЧНЕ КРЕДО: "Ніколи не зупинятися на досягнутому,бо життя-це процес,тому завжди потрібно рухатися вперед"

"Мріє, не зрадь..."

  Скільки себе пам’ятаю, завжди мріяла бути вчителем. Не було навіть думки, що можу стати кимось іншим. І у всіх шкільних творах писала про те, чим же мені подобається професія педагога. Ще  юною школяркою я так хотіла бути схожою на Леді Досконалість - мудру, спокійну і врівноважену вчительку.

    Тепер задумуюся над тим,що підштовхнуло мене до цього життєвого вибору.З упевненістю можу сказати, що велику роль у цьому відіграли мої рідні. Адже дід та бабуся, рідна тітка все своє життя присвятили освіті,  творчо працювали з дітьми  і своїм прикладом зманювали мене на цю ж стежку. Добре пам’ятаю, як  часто односельці заводили мову про те як любили вчительку Катерину Василівну (мою бабусю) та яким директором школи був Йосип Павлович (мій дід). А тітка, Олена Йосипівна, й досі вчить дітей і мене.

     І справді, мене навчали педагоги, яких поважали й цінували люди, вони зуміли виховати багатьох гарних людей, навчали жити й бачити красу життя…

    А потім було навчання в педінституті. Тоді я ще  не відчувала особливого покликання до обраного фаху. Та все змінилося з тих пір, коли я прийшла працювати в свою рідну школу.

    Тут я знову побачила своїх учителів, тому було навіть страшнувато. Але я з головою поринула в роботу. Життя гарно стелило мені цю вчительську доріжку. Мене підтримували колеги, знаходилися люди, що могли порадити, сказати схвальне слово.   А поштовхом до творчої роботи став мій перший відкритий урок, який   я проводила, беручи участь у конкурсі «Учитель року». І досі  добре пам’ятаю: маленькі п’ятикласники та Леся Українка «Колискова».

З того часу закрутилось колесо творчості. Поки що воно не  зупиняється, мої починання підхоплюють учні, самі намагаються   творити.

   Багато ще не вивчено, багато ще треба працювати. Тепер я розумію, що кожний урок – це мій міні-спектакль. І поки що є бажання  продовжувати мистецтво творення уроку. 

  … Доля людини. Хто її визначає? Чи ми обираємо професію, чи, як  іноді здається, вона обирає нас, - невідомо.  Але якщо людина працює за покликанням, це стає зрозуміло, в першу чергу, їй самій.

   Скажіть, хіба не за покликанням прийшов працювати вчитель, якщо  на роботу він іде з радістю, якщо у своєму кабінеті він почувається ледь не краще, ніж удома, якщо більше радіє успіхам учнів, ніж своїм?  Усе. Діагноз установлено. Цей вчитель любить свою роботу…

    Тепер я з упевненістю можу сказати: моя мрія мене не зрадила.

Мої досягнення

http://www.getloupe.com/v/6hozdk04?r=u