"Висоцький, дякую, що живий..."

Довго вагалася, чи писати цей пост, чи ні. І все ж таки...

Сьогодні, 25 січня, День народження Володимира Висоцького. 

 Згадалися  родинні посиденьки, пісні під гітару : "Если друг оказался вдруг..." , "Чуть помедленнее, кони, чуть помедленнее! Вы тугую не слушайте плеть! Но что-то кони мне попались привередливые..."
Я не знала Висоцького, він не був моїм кумиром, але,  ті відчуття, які переповнювали мене тоді, словами описати не можу. І забути їх не можу...

Згодом я зрозуміла, що сила творчості Висоцького - в його чесності. Він не писав і не співав про те, чого не відчував, не переживав, чим не хворів. Його пісні - це не просто думки у віршованій чи пісенній формі, це-стан душі. 

Висоцький, дякую, що живий... by Slidely Slideshow